Гаврилишин | Фонд Родини Богдана Гаврилишина

Відзначаємо 100-річчя Богдана Гаврилишина

ДОРОГОВКАЗИ В МАЙБУТНЄ

19 жовтня 1926 — 24 жовтня 2016

“Усе, що я робив у житті, я починав із мрії”

Богдан Гаврилишин народився 19 жовтня 1926 року у містечку Коропець (нині смт, Монастириський район, Тернопільська область, Україна, тоді Бучацький повіт, ЗУНР, окупована Польщею, за їх адмінподілом Тернопільське воєводство). Його батько був сусідом Марка Каганця. У 1930 році батько купив близько 10 га землі між м. Бучач і с. Жизномир, де збудував дім, який зберігся донині.

Три роки навчався у початковій школі в с. Жизномирі. Потім — у Бучацькій польськомовній гімназії (у 1936/37 навчальному році закінчив VIIa клас у 1937/38 навчальному році закінчив VIIIa клас), яку після приходу більшовиків перетворили на середню школу. З вересня 1941 року навчався у Чортківській гімназії, а в навчальному році 1943/44 — у Дрогобицькій гімназії. Під час ІІ Світової війни у 1944 року його забирають до Німеччини. Після 1945 року перебуває у таборі для переміщених осіб, 1947 року виїжджає до Канади: працював лісорубом, організовував вечірні класи для українців, діяв у профспілках.

1952 року здобув ступінь бакалавра, 1954 році магістра спеціальності «Інженер-механік» в Університеті м. Торонто. У 1954—1960 роках обіймав посади з дослідництва, інженерної справи, менеджменту в Канаді. З 1960 року — мешкає у Швейцарії. 1976 року здобув ступінь Ph. D. з економіки у Женевському Університеті.

З 1988 року працював на громадських засадах в Україні. Після відновлення незалежності України був радником кількох Президентів України, прем’єр-міністрів, голів Верховної Ради

Майже тридцять років Б. Д. Гаврилишин присвятив Міжнародному інституті менеджменту МІМ-Женева. Обіймав посади директора з навчання (1960—1968 роки), директора Інституту (1968—1986 роки), почесного науковця (1986—1989 роки). У Женеві він викладав такі дисципліни, як економічний розвиток, керівництво міжнародними операціями, світове бізнесове середовище, управління державами тощо.

1990 року заснував Міжнародний інститут менеджменту в Києві. У 1996—1997 роках — директор Міжнародної академії довкілля в Женеві. Проводив семінари, головував на конференціях, читав лекції в університетах для груп фахівців та на міжнародних конференціях у більш, ніж 85 країнах.

Також відіграв важливу роль у заснуванні Міжнародного фонду «Відродження» у квітні 1990 року в Києві, а протягом 1991-1998 рр. обіймав посаду голови Наглядової ради фонду.

Член Пласту — Національної скаутської організації України від 1940 р., належить до куреня Лісові Чорти від 1946 року. У 2006—2008 роках — голова Крайової пластової ради — законодавчого органу Пласту. Один з учасників ініціативної групи «Першого грудня».

У 2010 році заснував Благодійний фонд Богдана Гаврилишина, місією якого була підготовка критичної маси молодих українців,

які на власному досвіді вивчили, як функціонують найкращі країни Європи, та зможуть утворити критичну масу людей, яка трансформує Україну.

“Я вірю, що Україну зможе змінити саме молодь”

У 2014 році, після Революції Гідності, створив Декларацію відповідальності людини. Вона налічує 15 принципів, які слугують орієнтирами до більш демократичного суспільного розвитку.

24 жовтня 2016 року о 5-й ранку п. Богдан помер у родинному колі у своїй квартирі у Києві. Прах поховано на кладовищі у рідному селі Богдана Гаврилишина – Коропці.

З 2017 року основні програми фонду були підтримані Благодійним фондом родини Богдана Гаврилишина, створеного дружиною та дітьми пана Богдана.

Щорічно, 19 жовтня в парку Шевченка в Києві, відбувається Хризантемова акція вшанування пам’яті Богдана Гаврилишина та висадження квітів біля каменя, встановленого на його честь. У 2021 році з нагоди 95-ї річниці від дня народження пана Богдана захід об’єднав багато друзів і партнерів фонду.

Особисті матеріали (важливі документи громадської діяльності, листування тощо) Богдана Гаврилишина знаходяться в Центральному державному архіві громадських об’єднань та україніки.

У рідному селі Коропці на Тернопільщині також діє музей-кімната пам’яті Богдана Гаврилишина.

Віхи долі Богдана  Дмитровича

1926

Богдан Гаврилишин народився у містечку Коропець (нині смт, Монастириський район, Тернопільська область).

1937

Стає членом національної скаутської організації України «Пласт».

1944

Потрапляє на примусові роботи до Німеччини, в таборі біженців отримує середню освіту.

1950

Одружується з Леонідою Гайовською. Подружжя має троє дітей.

1954

Отримавши у 1952 році диплом інженера Університету Торонто, у 1954 році отримує диплом магістра Університету Торонто.

1957

Навчається в Міжнародному інституті менеджменту (МІМ-Женева) у Швейцарії до 1958 року.

1960

Починає керувати навчальними програмами в МІМ-Женева, викладає курси з економічного розвитку, світового бізнесового середовища, керування міжнародними операціями та державного управління.

1968

Обіймає посаду директора МІМ-Женева і керує закладом протягом вісімнадцяти років.

1969

Сприяє заснуванню Всесвітнього економічного форуму в Давосі.

1971

Стає співзасновником МІМ-Делі (Індія).

1972

Стає членом Римського клубу.

1973

Стає членом Міжнародної академії менеджменту.

1974

Стає головуючим Симпозіуму в Університеті Св. Галла, Швейцарія, та залишається ним впродовж 24 років.