Цьогоріч виповнюється сто років від дня народження Богдана Гаврилишина, і з цієї нагоди різноманітні інституції в Україні вшановують його. Короткий опис дивовижного життєвого шляху Богдана Гаврилишина може пояснити, чому це відзначення є таким важливим.
Народився 19 жовтня 1926 року в селі Коропець на Заході України, і до війни жив звичайним сільським життям. Після того, як його вивезли на примусові роботи до Німеччини як остарбайтера, Богдан Гаврилишин опинився в таборі для переміщених осіб Ді-Пі, де закінчив середню школу.
Щоб оплатити свій переїзд до Канади як біженець, він зобов’язався пів року працювати лісорубом. Слабкий фізично, але кмітливий, він проводив уроки англійської мови для своїх товаришів в обмін на допомогу в щоденній роботі, попри те, що сам випереджав інших у вивченні мови лише на один урок.
Заробляючи на життя роботою бармена, він став першим українським біженцем, який здобув стипендію для навчання в Університеті Торонто, і за три роки закінчив факультет машинобудування найкращим у випуску.
Саме під час роботи інженером у компанії Alcan у Квебеку він дізнався, що вона заснувала школу менеджменту в Женеві (Centre d’Etudes Industrielles), згодом перейменований на Міжнародний інститут менеджменту, нині IMD. Йому вдалося переконати роботодавця відрядити його туди на рік у 1957 році.
Під час навчання там Богдана Гаврилишина запросили повернутися вже професором, що він і зробив через три роки. У 1968 році він став директором інституту й читав лекції по всьому світу.
У 1971 році він зібрав у Давосі симпозіум для членів правлінь і керівників провідних транснаціональних компаній, що стало першим кроком до створення Всесвітнього економічного форуму.
У 1986 році він достроково вийшов на пенсію, вирішивши присвятити решту життя Україні. У 1989 році разом з Інститутом економіки Національної академії наук України він заснував у Києві Міжнародний інститут менеджменту. МІМ-Київ став першою міжнародною школою менеджменту в усьому радянському союзі.
Богдан Гаврилишин брав участь у парламентських дискусіях, що передували проголошенню незалежності України, а також переконав Джорджа Сороса заснувати в Україні Міжнародний фонд «Відродження».
На початку незалежності він ініціював створення Консультативно-дорадчої ради при Президії Верховної Ради України, до складу якої увійшли такі видатні діячі, як Романо Проді, Раймон Барр, сер Джеффрі Гау, леді Ширлі Вільямс, Збіґнєв Бжезінський та інші. Він познайомився з ними за роки, коли очолював Сент-Галленський симпозіум, що збирає лідерів політики, бізнесу, науки та громадянського суспільства.
Богдан Гаврилишин також був радником перших президентів України. Однак саме зустріч з молодіжними лідерами Помаранчевої революції утвердила його в рішенні зосередитися на новому поколінні етичних, демократичних лідерів. Він заснував свій фонд, започаткувавши низку програм, серед яких «Молодь змінить Україну» [з 2023 року програма має назву «Молодь змі(ц)нює Україну»] (понад 1600 випускників) та «Молодіжний делегат України до ООН» (22 делегати на сьогодні), щоб дати молоді навички вести Україну її демократичним поступом.
У 2014 році він створив Декларацію відповідальності людини, в основі якої ідея про те, що кожне право людини нерозривно пов’язане з особистою та громадянською відповідальністю. Декларація містить 15 принципів у п’яти головних сферах: родина, суспільство, країна, світ і власне «я». Україна стала першою країною, яка запровадила День відповідальності людини у 2021 році на державному рівні, щоб вшанувати пам’ять Богдана Гаврилишина і його спадщину.
Після його смерті у 2016 році Фонд родини Богдана Гаврилишина продовжує його справу, розширюючи програми й напрями діяльності.
На визнання його невтомних зусиль на підтримку України у 2025 році було створено міжфракційне депутатське об’єднання пам’яті Богдана Гаврилишина. Ця ініціатива покликана згуртувати спільні дії для вшанування його пам’яті та спадщини.
Згодом того ж року Верховна Рада України включила 100-річчя від дня народження Богдана Гаврилишина до Постанови про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв на державному рівні у 2026–2027 роках.
Тепер можна відповісти на запитання із назви цієї статті: мало хто з українців здобув таку беззаперечну міжнародну репутацію, як Богдан Гаврилишин. Він вірив у свою країну, її відданість демократії та в енергійну молодь. Він був свідком того, як і у 2004, і у 2014 році українці виходили на протести, дехто ціною власного життя, щоб Україна лишалася демократичною та продовжувала шлях інтеграції зі спільнотою країн, Європейським Союзом, чиї демократичні суспільства, побудовані на верховенстві права, віддзеркалюють її власні цінності.
Однак є ще одна важлива причина вшановувати Богдана Гаврилишина: росія за допомогою своєї пропагандистської машини намагається стерти історію, мову, культуру та героїв України. Тому важливо рішуче відновлювати правду, вшановуючи тих, хто, як Богдан Гаврилишин, долучився до творення України такою, якою вона є сьогодні, – країною, що перед лицем жорстокої війни лишається вірною своїм демократичним цінностям.
Слава Україні! Героям слава!
Христина Гаврилишин-Батрух, Президентка Фонду родини Богдана Гаврилишина, донька Богдана Гаврилишина
🔗Джерело: https://www.100news.tv/2026/06/christine-batruch-bohdan-hawrylyshyn.html