У літні місяці команда Фонду отримала чудове підсилення – двох стажерок у межах програми ImpactUA. Поліна Лотоцька й Софія Романенко навчаються за кордоном та водночас тримають зв’язок із домом, міркують про повернення, а поки – долучаються до посилення українського голосу у світі.
Програма ImpactUA, яку організовує Brave Generation та Razom for Ukraine, об’єднує проактивних американських та українських студентів, що навчаються за кордоном, для роботи з українськими громадськими організаціями задля підтримки та відновлення України. Тож Поліна та Софія подалися на програму й потрапили до команди Фонду. В інтерв’ю стажерки розповідають, якими були для них останні два місяці, цінні інсайти й досвід, та значення голосу молоді для розвитку України.
Ви обоє навчаєтеся за кордоном. Як участь в українських проєктах допомагає вам підтримувати зв’язок з Україною, перебуваючи далеко від дому?
– Я навчаюсь у Відні. Моя мотивація для навчання за кордоном ґрунтується на ідеї повернення в Україну і праці тут на користь українського майбутнього. З мого досвіду найліпше, що допомагає тримати зв’язок, це регулярні поїздки і можливості для роботи в Україні, а також пошук нових друзів і формування мережі контактів, – ділиться Софія.
– Хоч я навчаюся в Іспанії, останній рік проживала в Бельгії за програмою Erasmus. Саме там я зрозуміла, наскільки важливо залишатися активною українкою, незалежно від країни проживання.
У Бельгії я брала участь у проєктах у Європейському парламенті та Європейській комісії, працювала разом з українською молоддю над ініціативами підтримки України та гуманітарною допомогою. Також я двічі представляла Україну як делегатка Молодіжного Європейського парламенту. Цей досвід допоміг мені зрозуміти, наскільки важливо бути голосом України в міжнародному середовищі.
Участь в українських проєктах є моїм способом залишатися частиною своєї країни, навіть коли фізично перебуваєш за кордоном. Україна завжди була і залишається центром моєї професійної мотивації, – відповідає Поліна.
Якими були ваші перші думки, коли дізналися, що будете проходити стажування у Фонді родини Богдана Гаврилишина? Які очікування у вас були?
– До початку стажування я знала про Фонд дуже мало, і ще менше про самого Богдана Гаврилишина. Але після невеликого дослідження зрозуміла, що це буде дуже хороше поєднання того, що я вмію – працювати й координувати проєкти, і того, що мені саме зараз цікаво – публічна дипломатія, зокрема молодіжна дипломатія і внесок молоді у світове бачення України.
Щодо інших очікувань, мені важливо було реально допомагати команді, а також розширити власне бачення України та можливостей для працевлаштування й життя тут, – Софія.
– Для мене це стажування стало можливістю зробити ще один крок до професії, про яку мрію вже багато років, – працювати у сфері міжнародних відносин і дипломатії та представляти Україну на міжнародній арені.
Мене особливо надихнуло те, що стажування відбувається у співпраці Фонду з Молодіжною радою при МЗС України. Це означало можливість працювати поруч із людьми, які вже представляють Україну на міжнародному рівні, з молодіжними делегатами України до ООН. Багатьох я знала ще з університету, тому була дуже рада стати частиною цієї професійної спільноти.
Я також очікувала відкритої атмосфери, де можна буде пропонувати власні ідеї, брати відповідальність і реалізовувати проєкти. І саме це я тут знайшла – колектив, який підтримує, мотивує і довіряє молоді, – розповідає Поліна.
Наскільки реальний досвід стажування виправдав ваші очікування? Що стало найбільшим відкриттям?
– Я отримала можливість працювати над різними завданнями, брати участь у конференціях, міжнародних зустрічах та комунікувати з людьми, які щодня працюють над розвитком України.
Найбільшим відкриттям стало те, що стажерам справді довіряють. Тут не просто виконують технічні завдання, а є можливість створювати власні ініціативи та бачити, як вони втілюються в життя. Особливо цінним стало те, що ми змогли реалізувати власний міжнародний проєкт. Цей досвід показав нам, що навіть молоді люди можуть створювати простір для важливого міжнародного діалогу, – коментує Поліна.
– Мої очікування були перевершені в 100000000 разів 🙂
Насамперед я також мала можливість зробити власний внесок через організацію нетворкінг-події і проведення дослідження щодо навчання в американських університетах. По-друге, розподіл кількості годин і завдань був ідеальним, у мене не було відчуття, що я або завалена завданнями на вчора, і не було відчуття безробіття 🙂 З моєю партнеркою по стажуванню Поліною, нашою координаторкою від Фонду Єлизаветою, а також іншими учасниками команди було супер комфортно працювати. По-третє, стажування у Фонді створило можливість опинитися в там, де я й не думала, що опинилася б за інших обставин. Наприклад, на презентації стратегії МЗС на 2026–2030 рр.
Також додам, що стажування змінило моє уявлення державної служби, адже чимало людей, яких я зустріла за цей час, мали різні досвіди роботи на державу, переважно позитивні й надихаючі. Раніше через досвід моїх батьків я була дуже negatively biased щодо держслужби, – ділиться Софія.
Яким ви побачили український громадський сектор зсередини та чи могли б у майбутньому пов’язати з ним свою діяльність?
– Мене щиро вразила активність українського громадського сектору. Я побачила молодих людей, які не чекають змін, а самі їх створюють. Вони організовують проєкти, допомагають країні, працюють із міжнародними партнерами та щодня роблять внесок у розвиток нашої держави.
Після цього досвіду я ще більше переконалася, що хочу й надалі співпрацювати з українськими громадськими організаціями. Вірю, що після перемоги саме молодь стане рушійною силою відбудови України, і для мене буде великою честю бути частиною цього процесу, – Поліна.
– Моя думка про громадський сектор завжди була позитивною, а робота в Фонді лише покращила мої враження. Приємним сюрпризом стала позитивна зміна мого бачення держслужби. Щодо можливостей молоді впливати на суспільні процеси, то я завжди вважала, що молодь – це рушійна сила змін, і моє бачення ще раз підтвердилося під час стажування, – Софія.
Ви разом організовували нетворкінгову подію для української та закордонної молоді. Який головний інсайт про комунікацію між українцями та іноземцями ви засвоїли з цього досвіду?
– Найважливішим висновком стало те, що кожен українець за кордоном є своєрідним амбасадором своєї країни. Дуже важливо не втрачати свою самоідентифікацію, говорити українською мовою, розповідати про нашу культуру, історію та сучасні виклики. Саме через особисті історії іноземці часто починають набагато краще розуміти Україну.
Під час заходу мене вразило, наскільки щиро міжнародна молодь хотіла дізнатися, як вони можуть підтримувати Україну. Вони ставили дуже практичні запитання: як правильно говорити про війну, як протидіяти дезінформації, як бути корисними у своїх країнах. Дуже цінним також був досвід молодіжних делегатів України до ООН, які поділилися власними історіями представлення України на міжнародному рівні. Їхній приклад ще раз показав, що молодь може бути потужним голосом держави у світі.
Я думаю, що саме такі зустрічі формують довіру, взаєморозуміння та довготривалі міжнародні партнерства. І саме з таких особистих розмов починаються великі зміни, – ділиться Поліна.
– Така комунікація є важливою й потрібно, і має великий шанс впливати на те, як люди в різних куточках світу уявляють і розуміють Україну. На це є великий запит. І найголовніше те, що такий діалог реальний, відкритий і прозорий для всіх його учасників.
Окремо хочу додати, що і команда Фонду, і сама історія Богдана Гаврилишина дуже мене надихають і мотивують. Команда, бо всі дуже відкриті, дуже цінують цей досвід, і мають позитивне бачення майбутнього України. А історія Богдана Дмитровича, бо вона дуже щира, і гарно показує, що кмітливість, сміливість, відповідальність, щирість і добра вдача в поєднанні з працьовитістю і дотриманням цінностей можуть допомогти досягти будь-якої мети і будь-яких мрій, навіть якщо здавалося б, ти втрачаєш майже все. Дуже-дуже дякую!, – розповідає Софія.
