Віталіна Шевченко та Ян Ерл-Ружицький — молодіжні делегати України до ООН 2025/2026. Упродовж свого мандату вони представляли українську молодь на міжнародному рівні, долучалися до роботи багатосторонніх майданчиків, брали участь у зустрічах із дипломатами, політиками, представниками міжнародних організацій та молодіжними лідерами з різних країн.
Цей рік став для делегатів не лише періодом активної міжнародної адвокації, а й досвідом глибшого розуміння дипломатії, відповідальності та ролі України у світі. У цій ретроспективі Віталіна й Ян діляться тим, що змінилося у їхньому сприйнятті міжнародної арени, які моменти стали найбільш цінними та що вони хотіли б передати наступним молодіжним делегатам.
Україна у світі: не лише отримувач допомоги, а надійний партнер
Для Віталіни Шевченко мандат не стільки змінив розуміння того, як Україну сприймають на міжнародній арені, скільки підтвердив його конкретними прикладами. За її словами, під час міжнародної роботи чіткіше видно, хто підтримує Україну беззастережно, хто є партнером, але потребує глибшого розуміння українського контексту, а хто не підтримує Україну і чому.
Особливо важливим для Віталіни стало продовжувати наратив українського уряду та говорити про Україну не як про реципієнта допомоги, а як про сильного й надійного партнера.
«Партнерство — це завжди співпраця в обидві сторони. Україна сьогодні — це держава не лише з унікальним потенціалом, а з реальним практичним досвідом», — наголошує Віталіна.
Вона додає, що Україна часто знаходить нестандартні, але гідні рішення, які наближають перемогу. І коли про це послідовно говорити з іноземними колегами, їхнє сприйняття справді змінюється.
Ян Ерл-Ружицький також підкреслює, що під час делегатства по-новому відчув цінність українського досвіду для партнерів. Особливо це проявлялося під час зустрічей у Конгресі США, де сенатори, представники та їхні радники цікавилися українським озброєнням, досвідом протидії російським та іранським дронам, а також можливістю України ділитися бойовим досвідом зі Сполученими Штатами.
«Було приємно усвідомлювати, що партнери розуміють цінність наших знань і технологій, набутих під час повномасштабного вторгнення», — ділиться Ян.
Молодіжне делегатство як реальна дипломатична робота
Одним із найважливіших відкриттів мандату для Віталіни стало усвідомлення, що роль молодіжного делегата — це не лише представництво, а й безпосередня участь у дипломатичних процесах.
Вона брала участь у роботі над двома резолюціями: з протимінної діяльності та щодо молоді. Це була реальна робота над текстами: узгодження формулювань, просування важливих для України позицій і відстоювання наративів у переговорному процесі.
«Саме в ці моменти я відчула, що молодіжне делегатство — це не тільки представницька роль, а повноцінна дипломатична робота», — говорить Віталіна.
Окремо їй запам’ятався момент після робочої консультації щодо резолюції з протимінної діяльності. Віталіна підійшла до дипломата Великої Британії, щоб познайомитися та передати контакти українському Постійному представництву. У відповідь він запитав, чи працювала вона раніше в цій темі, адже її коментарі були дуже фаховими.
Для Віталіни це стало важливим підтвердженням: вузька експертиза має значення і в дипломатії. Навіть якщо людина розвивається не в класичному дипломатичному напрямку, її професійний досвід може бути помітним і цінним у міжнародних інституціях.
Ще одним прикладом впливу молодіжної дипломатії Віталіна називає відрядження до Риги. Під час зустрічі з директоркою Департаменту міжнародних організацій та прав людини МЗС Латвії Катріною Кальніною та начальником відділу міжнародних організацій Ренарсом Данельсонсом вона розповідала про українську програму молодіжного делегата до ООН, молодіжні ради при міністерствах і роль молоді в державних структурах, волонтерстві та війську.
Латвійська сторона уважно занотовувала український досвід і висловила зацікавленість у його застосуванні у власному контексті.
«Це підтверджує: молодіжна дипломатія — це реальний інструмент, через який практики однієї країни знаходять відображення в рішеннях іншої», — підсумовує Віталіна.
Відповідальність, яка відчувається з першого дня
Для Яна відчуття відповідальності з’явилося одразу — ще під час підготовки до першої поїздки до Нью-Йорка й Вашингтона. Зустрічі в Міністерстві закордонних справ України та з Фондом родини Богдана Гаврилишина дали чітке розуміння, що ефективність мандату значною мірою залежатиме від самих делегатів.
Однак особливо гостро ця відповідальність відчулася в літаку до Нью-Йорка.
«Я розумів, що переді мною стоїть завдання якісно представити Україну не просто за кордоном, а на полях Генеральної Асамблеї ООН, де кожне слово, наратив, формулювання та дія мають значення», — пригадує Ян.
Важливим для нього стало й те, що українські дипломати на місцях ставилися до молодіжних делегатів не як до стажерів чи гостей, а як до повноцінних членів команди, яка представляє Україну на багатосторонньому трекові.
Віталіна також описує свій мандат через відчуття відповідальності. За її словами, представляти Україну в стінах ООН під час повномасштабної війни — це постійне усвідомлення того, що кожне слово, кожен виступ і кожна неформальна розмова мають значення.
Це відчуття посилювалося в моменти, коли вночі росія завдавала чергових ударів по українських містах, а вже вранці потрібно було приходити на пленарне засідання і говорити від імені країни перед представниками держав, які живуть у мирному часі.
Дипломатія як мистецтво гнучкості, терпіння і компромісу
Одним із викликів для Яна стали ситуації, у яких потрібно було домовлятися з людьми, чиї позиції суттєво відрізнялися. Він не називає це відстоюванням «непопулярного», але говорить про необхідність шукати компроміс навіть там, де погляди розходяться кардинально.
«У дипломатії важливо домовлятись», — зазначає Ян.
Найбільше таких моментів було під час зустрічей у Конгресі США, коли іноді доводилося спілкуватися з людьми, скептично налаштованими щодо України та її спротиву російській агресії. У таких ситуаціях, за словами Яна, важливо не злитися і не робити висновок, що з такими людьми неможливо працювати. Натомість потрібно шукати точки дотику та змінювати переговорну рамку, якщо це може бути корисно для національних інтересів України.
Віталіна також говорить про схожий виклик. Для неї несподівано найважчим стало зберігати спокій і оперувати фактами, а не емоціями, у середовищі багатосторонньої дипломатії у США.
До мандату вона вже мала досвід міжнародної адвокації, однак саме делегатство стало першим досвідом зіткнення з настільки різними позиціями щодо України. І саме ці моменти, за її словами, найбільше загартовують фахівця.
Розмови, які залишаються в пам’яті
Для Яна одним із найсильніших вражень стала поїздка до Латвії. У Ризі делегати почули багато адвокаційних рамок для відстоювання інтересів України, про які самі могли не замислюватися. Водночас там було особливе відчуття безумовної підтримки української боротьби.
Окремо Ян згадує зустрічі в Конгресі США, а також розмову після міністерського сніданку на полях Молодіжного форуму ЕКОСОР. Тоді до нього підійшли представники кількох африканських держав і сказали, що захоплюються українським народом і його боротьбою.
«Було дуже неочікувано почути це саме від них, а також побачити знання представниками тих держав деяких локальних українських мемів і видатних постатей», — ділиться Ян.
Для Віталіни відчуття справжнього єднання з молодими людьми з усього світу прийшло під час відкриття Молодіжного форуму ЕКОСОР у Trusteeship Council Chamber. Вона пригадує залу, заповнену сотнями молодих людей із різних країн, які приїхали до штаб-квартири ООН, щоб говорити про важливі питання у своїх країнах і контекстах.
У такій атмосфері було особливо важливо адвокувати Україну так, щоб представники кожної країни не лише почули, а й зрозуміли та відчули український контекст.
Особливо сильним цей момент став тому, що в ніч перед виступом Віталіни росія знову завдала масованого удару по українських містах. Водночас представники Росії на форумі намагалися просувати власні наративи про молодіжну політику.
Після виступу Віталіни молодіжна делегатка Латвії в останній момент змінила свою промову, додавши до неї адвокацію про Україну та засудження російської агресії. Для Віталіни це стало одним із тих моментів, коли підтримка партнерів відчувалася найбільше.
Три емоції мандату
Якби каденцію Віталіни потрібно було описати трьома емоціями, це були б відповідальність, рішучість і бажання не зупинятися.
Відповідальність супроводжувала її від першого до останнього дня. Рішучість допомагала працювати в середовищі, яке не завжди є сприятливим до України, відстоювати українські позиції та не здаватися навіть тоді, коли було емоційно складно.
А бажання не зупинятися, за словами Віталіни, найточніше описує те, що вона відчуває й досі. Чим більше вона занурювалася в роботу, тим більше розуміла, скільки ще можна і потрібно зробити для адвокації України та засудження дій росії.
Ян, говорячи про своє розуміння дипломатії після каденції, наголошує: дипломатія — це не лише про професійних дипломатів.
«Дипломатія — це про кожного з нас. Незалежно від того, чи є ви дипломатом, посадовою особою, бізнесменом, громадським активістом, аналітиком чи студентом, ви завжди за кордоном представляєте свою країну», — говорить він.
За його словами, саме через дії, слова та наративи українців у багатьох іноземців формується асоціація з Україною. Тому це важливо усвідомлювати кожному, хто спілкується з іноземною аудиторією.
Водночас дипломатія — це часто не про швидкі результати, а про довгострокову роботу, терпіння і готовність неодноразово чути «ні», перш ніж вдасться змінити позицію співрозмовника.
Момент, після якого вже не повертаєшся до себе колишньої
Для Віталіни таким моментом став виступ від України на Четвертому комітеті — фінальна промова під час першого відрядження до штаб-квартири ООН у Нью-Йорку.
Це була п’ятихвилинна промова про досягнення України у протимінній діяльності, про те, що Україна може запропонувати світові, і чому її варто слухати та підтримувати. Текст Віталіна підготувала самостійно, а досвідчений дипломат, прочитавши його, додав лише кілька коментарів і довірив виступ їй.
Для Віталіни це було знаком великої довіри — працювати в Постійному представництві України при ООН не лише як представниця української молоді, а й як фахівчиня у сфері протимінної діяльності та як дипломатка.
Після промови вона отримала багато професійних відгуків. Це були не лише слова підтримки, а й коментарі щодо змісту, експертизи та якості виступу.
«Після закінчення засідання я вийшла із зали, зайшла до Vienna Cafe в штаб-квартирі ООН і в тій тиші зрозуміла: цей досвід дійсно мене змінив», — згадує Віталіна.
Саме тоді вона по-новому усвідомила, яку велику й важливу роботу щодня роблять українські дипломати, наскільки важливо кожному українцю та кожній українці продовжувати працювати на перемогу держави — і що вона сама вже не та, якою була на початку цього шляху.
Молодіжна політика як частина кожного важливого рішення
Одним із головних меседжів, які Ян хотів донести міжнародній спільноті, було те, що молодіжна політика не має залишатися окремою сферою для поверхневого обговорення соціально-економічних питань.
Натомість вона повинна бути інтегрованою в усі рішення, які впливають на життя молоді. Молодь має право голосу не лише щодо соціальних питань, а й щодо політики, безпеки, економіки та інших сфер.
Водночас українська молодь, за словами Яна, є унікальним прикладом відданості, патріотизму, інноваційності, проактивності, професіоналізму та відповідальності. Вона продовжує жити, діяти і творити попри виклики, спричинені повномасштабною російською агресією.
Послання наступним делегатам
Мандат молодіжного делегата має чіткий термін, але його вплив може тривати значно довше. Саме тому Віталіна й Ян радять наступним делегатам не чекати ідеального моменту, щоб діяти.
«Не чекайте ідеального моменту, щоб діяти, знайомитись, пропонувати ідеї. У всіх делегатів різний таймлайн, у всіх країн різний контекст, і більшість людей, яких ви зустрінете в коридорах ООН, ви зустрінете лише один раз. Тому дійте одразу», — радить Віталіна.
Вона наголошує, що найцінніші моменти часто трапляються не лише під час офіційних засідань, а й після них. Наприклад, у коридорі, в кафе, в неформальній розмові з дипломатом чи представником Секретаріату ООН.
Ян також радить мріяти й діяти, навіть якщо щось здається недосяжним. Не варто відкладати важливе на потім, адже час мандату минає швидко. Водночас він застерігає від спроби охопити все одразу: важливо визначити ключові результати, яких хочеться досягти, і пам’ятати, що не все залежить лише від делегатів.
Віталіна додає: те, чим делегати займалися до програми, — це не окремий досвід, а їхня сила. Власну експертизу потрібно нести з собою і не соромитися говорити про те, що знаєш добре.
Обидва делегати сходяться в одному: адвокація України відбувається не лише з трибуни. Вона триває під час офіційних виступів, кава-брейків, інтерв’ю, неформальних прогулянок, кулуарних розмов і випадкових знайомств.
«Памʼятайте, що кожної секунди, де б ви не були, від ваших слів та дій залежить сприйняття України», — підкреслює Ян.
І насамкінець Ян нагадує у будь-якій ситуації дотримуватися славнозвісної формули трьох “П”: професійність, порядність і патріотизм. Уже відомі й імена тих, хто продовжить цю місію в новому мандаті. Молодіжними делегатками України до ООН 2026/2027 стали Дарина Вареник та Тетяна Кучер. Попереду на них чекає рік представництва української молоді, міжнародної адвокації та нових можливостей посилювати голос України у світі.
Слідкуйте за новинами про програму «Молодіжний делегат України до ООН» у соцмережах Instagram та Facebook.
