«Буйно мрійте» – про що це для тебе?
Три історії від менторів програми “Молодь змінить Україну. Полтавщина” про свій досвід участі у програмі “Молодь змінить Україну”, про Богдана Гаврилишина, про мрії, проекти, курйози, невдачі та натхнення, місця, що надихають, та поради, які мотивують.
Юля Городчаніна,
голова ГО “Нова Полтава”,
випускниця програми “Молодь змінить Україну” (2013), координаторка та менторка програми “Молодь змінить Україну. Полтавщина”.
Анатолій Безпалюк,
Regional Liaison officer (Poltava), GIZ Ukraine,
випускник програми “Молодь змінить Україну” (2013), ментор програми “Молодь змінить Україну. Полтавщина”.
Леся Турбаєвська,
завідувачка сектором міжнародної та міжрегіональної співпраці відділу інвестиційної діяльності та проектного менеджменту виконавчого апарату Полтавської обласної ради,
випускниця програми “Молодь змінить Україну” (2018), координаторка та менторка програми “Молодь змінить Україну. Полтавщина”.
Найяскравіший спогад про Богдана Гаврилишина?
Юля: Згадується друга зустріч з Богданом Дмитровичем після нашої навчальної поїздки до Відня у 2013 році. Богдан Дмитрович багато посміхався, говорили про відповідальність, а ще він любив обійматися 🙂
Анатолій: Приїзд Богдана Дмитровича в Полтаву. Мені випала нагода долучитися до організації приїзду. Це був вечір, коли місцевий бізнес, активні громадяни, політики, інтелігенція були об’єднані однією метою. Ми всі вслухалися в кожне слово Богдана Гаврилишина і намагалися уявити неймовірне життя людини, яка змогла у найважчі часи для людства не просто досягти успіху, а стати “великою”. Людиною, яку люблять, поважають, до якої прислухаються і яка стала відома на ввесь світ. Ми слухали та інколи плакали. Історію життя Богдана Дмитровича дійсно можна назвати великою пригодою. Його поради були на основі досвіду і я часто згадую їх у життєвих ситуаціях.
Леся: З Богданом Дмитровичом мені уже, на жаль, не вдалося познайомитися. Учасницею програми “Молодь змінить Україну” я стала у 2018 році і знайомство відбулося уже з командою Фонду родини Богдана Гаврилишина. Найяскравішим спогадом для мене є MZU Annual Meeting [щорічна зимова зустріч випускників програм фонду], коли учасники звітувалися про свої поїздки. Не забуду ту шалену енергетику, яка панувала в залі: драйву, вмотивованості та віри не лише у власні сили, а й майбутнє України!
Якою була перша думка, коли дізналися про участь у програмі?
Юля: Це ж треба купити валізу, бо це була моя перша подорож за кордон 🙂
Анатолій: Радість. Це була одна з перших груп ще у 2013 році. Це була дуже важлива навчальна поїздка у моєму житті.
Леся: Зізнаюся щиро, тоді я не думала, що ця програма змінить мій світогляд.
З яким словом у тебе асоціюється програма «Молодь змінить Україну»?
Юля: Розвиток – це те, що характеризує програму і те, що вона дає!
Анатолій: Богдан Дмитрович 🙂
Леся: Швеція – країна, яку я відвідала завдяки програмі.
Найсмішніший випадок у навчальній поїздці?
Юля: Самоцензура не пропустила написати про найсмішніший, напишу про не дуже смішний, як ми заблукали у Відні: блукали півтори години, хвилювалися що перестане ввечері їздити громадський транспорт. Місцеві мешканці, хоча підозрюю не дуже місцеві, відправляли нас деколи в протилежні сторони, і коли ми сіли в автобус, нам довелося проїхати аж 1 зупинку, бо всю відстань до готелю манівцями ми вже подолали.
Анатолій: Пам’ятаю, що найбільшим викликом було пошук мого розміру костюму в якому потрібно було підписувати угоду про співпрацю в останній вечір нашого перебування в Польщі. Дякую усім хто допоміг знайти мій розмір костюму серед десятків магазинів. Це було весело)
Леся: Не скажу, що найсмішніший, але перший із кумедних, який прийшов у голову. Середина листопаду, вітряна, волога, скандинавська погода. Ми споряджені шапками, шарфами, рукавицями, на кожному кроці гріємося гарячими чаями, постійно підмічаємо, що всі діти ходять без шапок, навіть немовлята у візочках й ті без головних уборів. І от уявіть ситуацію: Міністерство охорони здоров’я і соціальних справ Швеції, перепустки, ділові костюми, ми прослухали презентацію, отримали відповіді на всі глобальні питання, прощальні рукопотискання і наша колєжанка вирішує запитати те, що хвилює майже тиждень всю групу: «До речі, а чого ваші діти ходять без шапок?». Співробітник Міністерства, не приховуючи здивування, на повному серйозі відповідає: «А що тут такого? Ще ж не зима».
Три поради майбутнім учасникам програми “Молодь змінить Україну”, які починатимуться на літери «М», «З» та «У»:
Юля:
- Мрійте, мрії мотивують діяти.
- Змінюйте. Розвивайтеся самі, об’єднуйтеся з однодумцями й розвивайте свої громади.
- Учіть англійську мову, вона відкриває нові горизонти і є вимогою сучасності, ну і ви зможете претендувати на навчальну поїздку в Європу від фонду.
Анатолій:
- Будьте Мрійниками
- Будьте Завзятими
- Будьте Уважними до людей, до себе, до того, що робите
Леся:
- Масштабуйте, Загартовуйтеся, Утілюйте свої задуми!
Твій найкрутіший проект; найфановіший проєкт?
Юля: Найкрутіший ще попереду) Але круті всі, бо багато полтавців до них долучаються протягом 8 років й для мене це якраз показник їх якості. Найбільш фановий, мабуть, World CleanUp Day, до якого долучилися 6 тис. ековолонтерів по області в т.ч. волонтери з Італії та Туреччини й 36 організацій-партнерів.
Анатолій: У 2014 році був долучений до реалізації пілотного проекту Beetroot Academy. Це був корисний і дуже цікавий досвід.
Леся: Мій син.
Факап, який перетворився у крутий досвід у проєктій діяльності?
Юля: Вибори 2015 року, коли нашій команді не вистачило 370 голосів, щоб мати фракцію в міській раді. Але команда не опустила руки, а зробивши роботу над помилками, розгорнули широку громадську діяльність, яка охоплює станом на зараз 32% мешканців міста, а це 364 різні проєкти для сталого розвитку міста!
Леся: Не пригадую якогось яскравого факапу. Зазвичай найбільше неприємних моментів пов’язано з тим, що хтось нехтує дедлайнами. Це навчило мене при озвученні термінів перестраховувати себе 2-3 днями.
Анатолій: Якось я попросив своїх колег прописати деталі в бюджеті перед подачею заявки на фінансування. Наступного дня, не перевіривши деталі бюджету, я почав презентацію проекту в прямому ефірі. Коли дійшли до бюджету, виявилося, що там передбачені кошти на кілька сто літрових казанів і кілька тисяч (здається) коктейльних трубочок. Конкурсна комісія задала дуже логічне запитання щодо, м’яко кажучи, доцільності цих трубочок і казанів в проекті, який і так передбачав сніданки, обіди та вечері в столових. Враховуючи мою здивованість наявності такої статті витрат і пряму трансляцію на всю Україну, я був змушений знаходити логічне пояснення. І якби це був закритий формат презентації, я б пожартував, що ми плануємо будувати водопровід з кількох тисяч коктейльних трубочок. Але це не був той варіант. Мені було соромно і дещо незручно) Після того випадку намагаюся побудувати логічну структуру і звертати увагу на деталі. І саме головне, проект таки отримав фінансування, але вже без коктейльних трубочок і казанів.
Як робити проєкти і не зійти з орбіти?
Юля: Час від часу давати собі відпочинок. Бажано взяти відпустку за кордон, або в гори і обов’язково без доступу до інтернету.
Анатолій: Розподілити процеси так, щоб маленькі перемоги можна були відчути кожного дня.
Леся: Головне – команда! І не лише та, з якою реалізовуєш проект, а й та, яка вдома й інших сферах життя завжди на твоєму боці!
Твоє «місце сили» на Полтавщині
Юля: Гора Пивиха на лівому березі Дніпра, неподалік від південної околиці Градизька з блакитним піском із мергелю.
Анатолій: Це всі місця там, де я з родиною та друзями.
Леся: Батьківська домівка на Миргородщині.
Що зараз читаєш?
Юля: «Трансформація української національної ідеї», Олеся Донія”, Ювал Ной Харарі «21 урок для 21 століття» та розпочала читати серію львівських ретро-романів Андрія Кокотюхи.
Анатолій: Террі Голвей «Слова, що лунають крізь час».
Леся: Лі Куан Ю «Сингапурська історія: із третього світу в перший».
Останнє кіно, яке вразило:
Юля: З українських «Заборонений» про справу Василя Стуса, дуже сильний емоційний посил. З зарубіжних – «Аутсайдери». Для мене він про професіоналізм, фантастичну любов до того, що ти робиш, справу життя, готовність до експериментів на шляху до успіху. І просто добре кіно.
Анатолій: «Метелик».
Леся: «З міркувань совісті» (Hacksaw Ridge).
Найяскравіший дитячий спогад, пов’язаний з Полтавщиною?
Юля: Море теплих спогадів з села під Полтавою, де машкають батьки і бабуся. Й збиті коліна, коли брати навчали кататися на велосипеді.
Анатолій: Великі простори з сонячними полями пшениці та соняхів.
Леся: Ми з сім’єю жили неподалік маслозаводу. Майже щодня влітку бігали з сусідськими дітьми по морозиво, яке коштувало 25 копійок і мало неймовірний смак!
«Буйно мрійте» – про що це для тебе?
Юля: Дороговказ, бо мрії мотивують по-справжньому!
Анатолій: Не відчувати обмежень для своїх мрій!
Леся: Кожного дня бити свій вчорашній рекорд!
Набір на програму “Молодь змінить Україну. Полтавщина” триває до 23 год 10 лютого. Чекаємо на твою реєстрацію!